Пусті інтервали

Ніч пішла у землі вранішньої зірки…
Тихесенько закрила за собою штори дверей…
Розвісила свій пряний запах на наших рятівних мотузках…
Пробігла патокою снів по асфальту…
І час помер – на миттєву вічність…
Стіни зашурхотіли червоними скрижалями…
Глибоко в них жовтий ворон побачив світанок в кристалічній кулі…